Ми балансуємо на межі катастрофи

У цьому твердо переконаний один з найактивніших опонентів існування магнієвого виробництва на території Калущини, голова екологічного об’єднання „Зелений рух Карпат” Михайло Довбенчук.

— Пане Михайле, скидається на те, що Ваші зусилля спрямовані виключно на зупинку магнієвого заводу. Свого часу ви активно виступали проти його запуску. А інвестор натомість запевняє, що все відремонтовано чи замінено, а виробництво є безпечним і сучасним. То ж кому вірити?
— Насамперед, магнієвий завод є об’єктом підвищеної небезпеки. А можливість потрапляння хлору та хлористого водню до атмосфери без перебільшення можна розцінювати як найсерйознішу екологічну проблему Калущини.

Щодо технології. По-перше, хлор, що виділяється на аноді внаслідок електролізу, сьогодні вловлюють вапняним молоком. Таким методом 100-відсотково нейтралізувати цю небезпечну речовину неможливо. Чому новому власнику контрольного пакета ЗАТ „Магній” наперед не потурбуватися про сучаснішу систему поглинання? Це одне з джерел постійної небезпеки для людей.

По-друге, візьмемо надважливі хлорні компресори. Раніше вони були виключно імпортними (німецького чи японського виробництва) і якісними. Тепер встановили вітчизняні. І прошу: в березні, всього через два місяці після запуску, ця обставина стала однією з ключових у виникненні аварійної ситуації.

По-третє, існує тільки один реактор для одержання дихлоретану. Уявіть собі ситуацію: на ньому сталася аварія. Куди діватимуть хлор у такому випадку? Сумніваюся, щоб виробництво повністю зупинили. Як би не було, поки прийматимуть якесь рішення, отруйний газ піде у трубу. На ділі це обернеться справжнім лихом для десятків тисяч людей.

Єдине, що змушені були зробити і зробили під час реконструкції заводу, — це замінили ванни для електролізу. Отож, на мою думку, це була авантюра. З дуже великим ризиком фатальних наслідків.

— Яким чином зреагувала на ваші зауваження влада?
— Тривала переписка з обласними та державними структурами нічого не дає. І обласне управління екології, і обласна влада у відповідь на мої звернення відписують, що підприємство має всі потрібні дозволи та висновки експертиз.

А тим часом в Калуші є і діє затверджена сесією міської ради ще 16 червня 1994 року „Програма охорони навколишнього природного середовища по місту і району на перспективу”. Там у пункті 16 йдеться: „Провести повну реконструкцію діючих газоочисних систем магнієвого заводу. Встановити газоочисні апарати на лініях сантехнічних викидів цехів хлорування і електроливарного. Побудувати нову трубу для викиду димових газів”. Від часу, коли під цією програмою підписався міський голова Роман Сушко, минуло більше десятиліття. Магнієвий зупинився. А тепер, змінивши форму власності та провівши реконструкцію, знову відновив роботу. Ніби й розроблена якась перспективна програма, але з її реалізацією просування майже не відбулося.

— А як нам бути з магнієм, який конче необхідний Україні? Принаймні, про це багато говорили поважні представники з керівництва міста та області на урочистому запуску заводу?
— Тези на кшталт „Україні дуже потрібен наш магній”— не більше як спекуляція. Сьогодні ЗАТ „Магній” — у приватній власності і свою продукцію реалізує за світовими цінами. Тобто ті вітчизняні виробники, які потребують металічного магнію, і досі, протягом 5 років, поки завод не працював, без сировини не залишалися. Так само, як і на ЗАТ „Магній”, метал можна купити і за кордоном.

— Сподіваюся, ви не проти того, що виробництво у нашому місті має розвиватися. До того ж калушани діставатимуть нові можливості працевлаштування.
— Безпека працівників на магнієвому — тема для окремої розмови. Якраз у ці дні обласне управління з охорони праці проводить тут свою перевірку. Але, хочу наголосити, справа не в тих людях, які працюють на заводі. Згадайте, за радянських часів нас ніхто не питав, де і що будувати і виробляти. Але, принаймні, побудувавши „важку” для екології міста „хімію”, і про городян дбали, будуючи житло, медичні заклади. Що там казати, півміста фактично перебувало на балансі хімічного гіганта. Так само пропонувалося велике різноманіття варіантів оздоровлення. Зауважте — не тільки для своїх працівників. А для усіх, хто попри власну волю потрапляв під шкідливий для здоров’я вплив. Адже хлор має здатність акумулюватися в організмі і згубно впливає на здоров’я навіть в малих концентраціях.

Ще один момент: судячи з заяв чиновників, Прикарпаття у недалекому майбутньому має стати таким собі туристичним зеленим раєм. Але поки на території області є такі потенційні забруднювачі довкілля, ця нібито серйозна стратегія розвитку не більше, як балаканина.

— Якими будуть наступні кроки очолюваної вами екологічної організації?
— Ми і надалі продовжуватимемо боротися за безпеку краян. Себто за існуючого стану речей — за повну зупинку магнієвого. Вже надіслано відповідні матеріали до обласної прокуратури. Наступні дії — звернення і підготовка документації до суду. Ще ми звертатимемося до державних екологічних структур з пропозицією знизити показник гранично допустимої концентрації. Відколи його встановлювали,—техногенне навантаження на довкілля значно зросло, а якість життя українців погіршилося. Позиція така: запах хлору не має бути відчутний.


ВІКНА online